Доступ до публічної інформації: порядок, обмеження, причини відмови

адвокат Львів, поділ майна Львів

Доступ до публічної інформації – один із пріоритетних напрямків діяльності державних органів. В цій статті йде мова про те, яким чином цей напрямок реалізується, що собою являє публічна інформація, який порядок забезпечення доступу до публічної інформації громадян.

Поняття публічної інформації

Поняття, порядок доступу до публічної інформації регулюються відповідним законом, який носить назву Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон про публічну інформацію).

Публічною інформацією закон визначає таку інформацію, яка відображена та задокументована будь-якими способами і на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених законодавством, або яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом .

Розпорядниками публічної інформації закон визначає суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції, рішення яких є обов’язковими для виконання), юридичні особи, що фінансуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів щодо інформації про використання бюджетних коштів; особи, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень, включаючи надання державних послуг, а також суб’єкти господарювання, які є природними монополістами, наділені спеціальними чи виключними правами щодо інформації про умови поставки товарів, послуг і цін на них. До розпорядників інформації також належать суб’єкти, які володіють інформацією про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи і небезпечні природні явища, інших надзвичайні ситуації, які несуть загрозу здоров’ю та безпеці громадян.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до публічної інформації забезпечується двома шляхами: систематичним та оперативним опублікуванням (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом) та наданням публічної інформації за запитом.

Розпорядники публічної інформації зобов’язані опубліковувати таку інформацію як: про організаційну структуру, місію, повноваження, основні завдання, напрямки діяльності і фінансові ресурси, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії прийняті розпорядником, проекти рішень для обговорення, перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення, порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядника, плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань, загальні правила роботи установи та іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, зокрема: їх місцезнаходження , поштову адресу, номери телефонів, адресу офіційного веб-сайту та електронної пошти, розклад роботи, вакансії та порядок проходження конкурсу на їх заміщення, графік прийому громадян та інше.

Закон закріплює права будь-якої особи:

  • знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які дані про нього і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
  • доступу до зібраної і збереженої інформації про нього;
  • вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої відбуваються з порушенням законодавства;
  • на ознайомлення на підставі рішення суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту його прав і законних інтересів;
    на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про себе з порушенням вимог законодавства.

Як такого переліку видів публічної інформації Закон про публічну інформацію не містить. Є перелік інформації, доступ до якої може бути обмежений, з чого випливає висновок, що будь-яка інформація, до якої не обмежений доступ, є публічною.

Обмеження доступу до інформації

Закон виділяє таку категорію інформації, як інформація з обмеженим доступом. До такого виду інформації належать:

  • конфіденційна інформація;
  • таємна інформація;
  • службова інформація.

Обмеження доступу до інформації можливо при дотриманні сукупності таких вимог:

  • виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
  • розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
    збиток від публікації такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Але якщо інформація з обмеженим доступом була правомірно опублікована розпорядником раніше, то доступ до такої інформації вже не може бути обмежений.

Не може бути обмежено доступ до інформації, наприклад, про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів.

Не відноситься до інформації з обмеженим доступом дані, зазначені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленої відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

При цьому, відзначимо, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таємна інформація – інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємницею є інформація, що містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

До службової може віднесена інформація: яка міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки і т.д., інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони держави, яку не віднесено до державної таємниці. Документів, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».

Оформлення запитів на публічну інформацію

Із запитом про надання інформації до розпорядника інформації може звернутися будь-яка особа, незалежно від того, чи стосується його особисто дана інформація чи ні і без пояснення причин подання такого запиту.

Запит на інформацію може бути, як індивідуальним, так і колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій та іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

При цьому письмовий запит подається в довільній формі, але повинен містити:

  • ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку за наявності;
  • загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
  • підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію запити можуть подаватися шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати у розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.

Термін для відповіді на запит про інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо ж запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, інших надзвичайних положень, які вже сталися або можуть статися, відповідь на запит має бути надано не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Якщо обсяг запитуваної інформації дуже великий або вимагає часу на пошуки, термін відповіді на запит може бути продовжений до 20 робочих днів.

Інформація на запит надається безкоштовно.

Відмова в наданні публічної інформації

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом;
не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених Законом.

У той же час відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути отримана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відмова особі в доступі до інформації про нього, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть побут оскаржені.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *